В УКРАЇНСЬКИХ МУЗИКАНТІВ НЕЙМОВІРНА ЖАГА ДО ЗНАНЬ — ДЖУНІЯ МАКІНО

Інтерв'ю брала Христина Мельник

Відновлена версія. Напершу матеріал було опубліковано на Cultprostir у вересні 2016 року.

П’ятого вересня відбулося відкриття другого фестивалю сучасної музики Kyiv Contemporary Music Days. Київська музична молодь вже мала змогу розширити свій кругозір на міжнародних композиторських майстеркласах, який проводився на базі культурної платформи ІЗОЛЯЦІЯ , а публіка - ознайомитися з новітньою музикою двох напрямків: інструментальго та електро-акустичного. Однак, кульмінацією даного вересневого проекту фестивалю, який отримав назву Touch Points : Точки дотику , буде довгоочікувана українська прем’єра Концерту для скрипки та оркестру угорського класика ХХ століття, Дьордя Лігеті. Прем’єра відбудеться 22 вересня в приміщенні Національного культурно-художнього комплексу «Мистецький Арсенал» з участю оркестру Armonia Ludus. Напередодні ми зустрічаємося зі скрипалем Джунія Макіно (Японія-Швейцарія), який виконуватиме партію соло-скрипки у цьому видатному творі ХХ століття.


Джунія, про Вас можна сказати, що Ви – своєрідний мікс японської та європейської музичних шкіл. Що можете розповісти про різницю традицій?

Це насправді цікаве питання. На мій погляд, різниця в першу чергу полягає власне в тому, на що опираються в конкретній країні в освітній системі. Думаю, всі погодяться, що європейська школа вирізняється опорою на раціоналізм, адже дітей змалечку вчать думати, застосовувати логічне мислення у найрізноманітніших ситуаціях. Ці роздуми швидко переходять в практику. Натомість, в Японії практики набагато менше. Нас вчать з дитинства запам’ятовувати. Ми запам’ятовуємо історичні процеси, течії, імена, їх мудрі слова. Пам’ять – це найцінніше в японській освіті. І це не може не впливати на світогляд та не може не відобразитись на музичній мові.


В такому випадку, цікаво, що можете сказати про Україну? До якої моделі ми ближче?

Я мав змогу в Україні спілкуватися як з простими людьми, так і з професійними музикантами та представниками інших мистецьких течій. І що мене найбільше здивувало, це те, що практично всі чудово розбираються в літературі, в мистецтві. І це створює неймовірну творчу атмосферу. На жаль, мушу сказати, що через надзвичайну зайнятість на робочому місці, японці набагато менше уваги приділяють питанням культури. Звичайно, ті, хто професійно зацікавлені, спілкуються у вузьких колах, однак в цілому люди зайняті на робочих місцях, працюючи на великі компанії.


Розкажіть, будь ласка, про Ваше навчання в Європі. Які були перші враження? Наскільки було складно пристосуватися до нового стилю життя?

Мені пощастило навчатися в трьох європейських містах: у Граці, потім у Франкфурті та згодом у Базелі. Виявилось, що підхід до вивчення музики значно відрізняється навіть в рамках Європи. В Граці (Австрія) та Франкфурті (Німеччина) теорія та практики були більш-менш збалансовані в розкладі. Тому, в Базелі (Швейцарія) не сподівано мене зустріла більш вільна й творча атмосфера, де виконавцю дається можливість вибору, на чому акцентуватись в даний момент - на теорії чи власне на практиці гри на інструменті.


Відомо, що вагому частину Вашого виконавського репертуару складає сучасна академічна музика. Як в Європі публіка реагує на «звуки авангарду»? Наскільки популярні концерти сучасної музики?

В Європі спостерігається постійна і стабільна увага до сучасної музики. Наприклад, у Франкфурті, де я мав можливість грати в ансамблях авангардного спрямування, зали заповнені завжди щонайменше на 80 %, що в середньому означає близько 300 осіб. Найцікавіше, що відвідують подібні концерти не лише музиканти, а й представники найрізноманітніших спеціалізацій.


Грати сучасну музику, наскільки розумію, означає бути в постійно в контакті з композиторами. Наскільки творці вмішуються у процес реалізації виконання їхніх творів? Чи є у Вас особистий досвід спілкування з композиторами?

Звичайно, спілкування з живими композиторами відіграє важливу роль у реалізації музики. Вони часто приходять на репетиції для уточнення леталей щодо концепцій твору. Такі зустрічі, я вважаю, є взаємно корисними як для композитора, так і для виконавця. Є випадки, коли почута на репетиціях музика не співпадає з композиторською уявою. В таких випадках, під час останніх репетицій до сценічного втілення, деякі композитори пишуть нові редакції до своїх творів. А нам, виконавцям, потрібно в короткий термін пристосуватись до нових умов. В будь-якому випадку, це цікавий досвід.


А яка ситуація зі сприйняттям сучасної музики в Японії?

Важко на це дати відповідь. Мабуть тому, що подібні концерти на моїй батьківщині практично не проводяться. Причина цього, знову ж таки, закладена в навчальній системі. Учні в загальноосвітніх школах мають надзвичайно напружений графік навчання, що не обмежуться лише відвідуванням звичних предметів, а доповнюється великою кількістю обов’язкових гуртків і секцій, серед яких немає жодної з музичним спрямуванням. Можна сказати, що мені просто пощастило, оскільки моя мама, будучи вчителем музики, обумовила мої приватні заняття музикою, які розпочалися вже в мої три роки.


Цікаво, як зараз будується Ваш графік дня? Як проходить звичайний день професійного концертуючого музиканта?

Я прокидаюсь о пів на сьому і десь з восьмої починаю свої заняття з музики, що тривають 6 годин щоденно. Репетиції з учасниками ансамблю також займають щонайменше 3 години в день. Приблизно, так.


Тобто мінімум 9 годин гри на день. А зарплатня відповідає таким зусиллям? Чим вона визначається у європейського музиканта?

В першу чергу це залежить від кількості концертів та заходів, у яких ти береш участь. Більшість таких культурних подій організовані за підтримки урядових програм або ж культурних інституцій.


А тепер хотілося би від Вас почути кілька слів про фестиваль, співзасновником якого є і Ви самі, - про Kyiv Contemporary Music Days. Як виникла ідея такого масштабного проекту? Чому саме Київ?

Якщо серйозно, то спочатку ми хотіли зробити один концерт, який мав відбутися за участі наших друзів - прекрасного гітариста Францішко Мораїш Франко, кларнетиста Дарко Хорватіча, та нас з Альбертом Саприкіним. Ми навіть зробили оголошення в інтернеті про набір нот для нашого виконавського складу. Але, коли занадто багато композиторів надіслали нам свої твори, ми зрозуміли, що це перетворюється в щось більше. Тоді, ми почали обговорювати з Альбертом, директором фестивалю, можливі варіанти реалізації цього проекту. Під час довготривалих розмов через skype ми, нарешті, визначилися з тим, що ми робитимемо, а що – ні. Наприклад, спочатку ми хотіли додати у програму якийсь класичний твір. А потім вирішили, що гратимемо лише сучасну музику. В Японії ніколи не влаштовують концерти виключно з творів сучасної музики. Обов’язково має прозвучати класичний твір.


Чому ж так?

Люди просто не прийшли би на такий концерт. І тому Альберт мене постійно переконував: «Ти маєш це зробити у Києві». Чесно кажучи, я відчував, що київській публіці можуть сподобатись сучасні зучання в академічній музиці.


Ви ніколи не замислювались над можливістю популяризувати сучасну академічну музику в Японії?

Звичайно, я про це вже давно думаю і навіть вже виникло кілька ідей з цього приводу. Я переконаний, що японці повинні змінитися, звернути увагу на спражні цінності життя.


Думаю, немає жодного сумніву, що Вам вдасться найближчим часом здійснити справжню революцію в музичному житті Японії.

Маю на це надію. Для цього потрібно, звичайно, знайти соратників. А саме виховання, звісно, починати треба з молодого покоління, які можуть потім розповсюдити свої здобуті знання.


А що Ви думаєте про українську молодь? Як Ви оцінюєте наших музикантів?

В першу чергу, відчувається неймовірна жага до знань. Минулого року, також в рамках фестивалю Kyiv Contemporary Music Days, приїздили відомі музиканти з Європи, як Жайме Рейш (Португалія), Мішель Кель (Німеччина), Агустін Кастілла-Авіла (Іспанія), Томас Шкверес (Польща), Сергій Нєвскій (Росія). Студенти не просто натовпом відвідували їхні лекції, а й шукали можливості особисто з ними поспілкуватися, порадитися про творчість, дізнатися якомога більше нового. Думаю, це дуже важлимий момент і свідчить про усвідомленість молоді. Виконавство в Україні теж поступово покращується, особливо тут хочеться відмітити блискучу гру оркестру Armonia Ludus.


В рамках цьогорічного Kyiv Contemporary Music Days Ви берете участь в нажзвичайно важливій події у музичному житті України – разом з оркестром Armonia Ludus готуєте українську прем’єру скрипічного Концерту видатного угорського композитора, Дьордя Лігеті.

Так, і це надзвичайно відповідально. У Лігеті просто прекрасна музика і, разом з тим, дуже складна. Особливо це стосується Концерту для скрипки з оркестром. Готувався я до цієї події більше року. Складно не тільки у плані музичної техніки, а й дотримуватися розміру, який практичної у кожної партії інструментів – різний. Наприклад, диригент показує всьому оркестру, що треба грати так (змахує рукою), а мені, скрипалеві, треба грати зовсім інакше. Ми не граємо «синхронно». Але при цьому ми досягаємо єдиного суцільного звучання. Здається, що кожний інструмент виконує соло, тобто, цей концерт не лише для скрипки, а й для всіх партій. З оркестром у нас буде 6 днів для репетицій, думаю, цього буде достатньо. А ще я дуже люблю приміщення Мистецького Арсеналу, там чудова акустика. Я впевнений, що концерт стане визначною подією.